Новий закон щодо інформації для споживачів харчових продуктів. Що змінилось та як відобразяться такі зміни на маркуванні товарів?

2019-10-17

6 серпня цього року набрав чинності Закон України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” (далі – “Закон”). В контексті інтелектуальної власності цей закон є досить цікавим, оскільки він є дотичним і до питань охорони прав на знаки для товарів і послуг, і охорони промислових зразків, а також авторських прав. Отже, пропонуємо розкрити це питання та зрозуміти, яким чином виробник має маркувати харчові продукти аби не порушувати норм нового Закону та мати належну правову охорону прав інтелектуальної власності одночасно.

Першим фокусом уваги є назва харчового продукту.

Законом закріплюється таке поняття як “офіційна назва”, “звична назва” та “описова назва”. Ці назви не можуть пересікатись або співпадати із торговельною маркою, оскільки:

  • офіційна назва назва харчового продукту, встановлена нормативно-правовим актом або, за його відсутності, національним стандартом, під якою цей харчовий продукт пропонується до реалізації кінцевим споживачам або закладам громадського харчування (п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону);
  • звична назва – назва харчового продукту, зрозуміла споживачу без додаткових роз’яснень (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону);
  • описова назва – описує харчовий продукт та дає змогу споживачам дізнатися про категорію харчового продукту та вирізнити його серед інших подібних харчових продуктів (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону).

Таким чином, офіційна та описова назви не можуть бути зареєстровані як торговельні марки, оскільки такі позначення не підпадають під критерії надання правової охорони. Наприклад: сіль, сметана є офіційними назвами, в той момент як яблучний сік, печиво з кокосом та корицею є описовими назвами, в той момент як гречка є звичною назвою харчового продукту. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» ці позначення є описовими та загальновживаними як позначення товарів певного виду, а отже не можуть бути зареєстрованими в якості торговельних марок. Разом з цим, Законом закріплене таке поняття як маркування яке включає в себе слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольєретці, а за відсутності упаковки, у документі або повідомленні, що супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону).

Отже, ми маємо чітко відмежовувати назву харчового продукту (як офіційну, так і описову) від її маркування, що охоплюється написами, символами, зображеннями та ТМ задля того, щоб зрозуміти, що може бути зареєстроване як торговельна марка, а що ні.

Для більш практичного розуміння, нижче наводимо приклад маркування харчового продукту, де зображення 1 – торговельна марка харчового продукта, а зображення 2 – етикетка із використанням торговельної марки.

Як бачимо на передній частині етикетки (зобр. 2) можна побачити і описову назву (кава натуральна посмажена в зернах), і торговельну марку («ЛЬВІВСЬКА КАВА» (комб.)), масу продукту, а також інші зображувальні елементи, що зумовлюють стиль та особливості маркування етикетки.

Що з цього можна зареєструвати?

Зображення 1 є торговельною маркою, що використовується у маркуванні кави його виробником. Отже, позначення, що не є офіційною назвою, а індивідуалізує харчовий продукт виробника може бути зареєстроване в якості торговельної марки. Такий знак може бути словесним, зображувальним або таким, що поєднує і напис, і зображення одночасно. Головними вимогами надання правової охорони є відповідність закону “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”.

А як захистити стилістичне оформлення етикетки?

На етикетці «Львівської кави» розміщено достатньо зображувальних елементів, що надають їй індивідуальності серед інших однорідних товарів. Не секрет, що кожен виробник намагається індивідуалізувати свій товар, задля того, щоб продукція виробника відрізнялась від інших товарів. На жаль, не всі гравці на ринку є добросовісними та дотримуються правил гри здорової конкуренції. Випадки, коли товар/етикетка/упаковка копіюється, а дизайнери крадуть ідеї в інших дизайнерів, є дуже поширеними. Але вихід є, оскільки етикетку також можна запатентувати в якості промислового зразка. У «Львівської кави» такий промисловий зразок виглядав би наступним чином:

Із зображення зникла така інформація як назва, вага та інші відомості, які обов’язково можна побачити на харчовому продукті.

«Чому?» спитаєте Ви.

Вся інформація, що була прибрана з етикетки є обов’язковою задля того, щоб харчовий продукт міг продаватися на ринку, а споживачі були поінформовані про товар, який вони придбавають. Дана інформація не відноситься до такої, що індивідуалізує маркування продукту, а отже не може бути зареєстрованою в якості промислового зразка. Тут варто зауважити, що такі показники як склад, вага, вид продукту характеризують його суть та призначення, в той момент як промисловий зразок (дизайн) характеризує зовнішні особливості харчового продукту.

Давайте з’ясуємо яка інформація має бути обов’язково зазначена на харчовому продукті аби споживач знав, що він бере з полиці супермаркету

Законодавством встановлені наступні загальні вимоги щодо інформації про харчові продукти:

  1. Будь-який харчовий продукт, призначений для кінцевого споживача або закладу громадського харчування, повинен містити всю обов’язкову інформацію про харчовий продукт, що встановлена Законом.
  2. Уся інформація, що розміщена на харчовому продукті має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача.
  3. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема щодо: характеристик харчового продукту, складу, кількості, країни походження або місця походження, способу виробництва.
  4. Не допускається приписування харчовому продукту непритаманних йому властивостей або наслідків споживання. Виробник також має правильно зазначати місце походження продукту, а у разі якщо місце походження основного інгредієнта є відмінним від походження продукту додатково вказувати і його країну/місце походження та додатково зазначити, що місце походження продукту і основного інгредієнта відрізняються.
  5. Забороняється висвітлення особливих характеристик харчового продукту, якщо аналогічні харчові продукти мають такі самі характеристики, зокрема шляхом підкреслення факту наявності або відсутності певних інгредієнтів та/або поживних речовин.
  6. Забороняється створення припущення за допомогою зовнішнього вигляду продукту, опису або графічних зображень про наявність у харчовому продукті певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у даному харчовому продукті, замінено іншим компонентом або інгредієнтом.
  7. Інформація про харчові продукти не повинна приписувати будь-яким харчовим продуктам, крім природних мінеральних вод та харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, властивостей, що сприяють запобіганню чи лікуванню захворювань, або посилатися на такі властивості.
  8. Інформація на етикетці має бути викладена державною мовою. Проте переклад іншими мовами не забороняється, головне щоб він був ідентичним по змісту із українським варіантом.
  9. Будь-які надписи на етикетці повинні бути чіткими, зрозумілими, розбірливими, та розміщені на видному місці (на упаковці, етикетці) та не повинні приховуватися іншою текстовою або графічною інформацією.
  10. Шрифт маркування має також бути чітким, розбірливим та контрастним. Висота малих літер має дорівнювати або перевищувати 1,2 мм (досі – 0,8 мм). Якщо площа упаковки менша за 80 см2, то висота малих літер повинна бути не меншою від 0,9 мм. При цьому, окремо (кольором, шрифтом, стилем) має бути виділена інформація про алергени, які містяться у складі харчового продукту.

Зазначені вище вимоги є обов’язковими та поширюються зокрема на рекламу харчових продуктів та спосіб розміщення та представлення харчових продуктів для реалізації, зокрема форму, зовнішній вигляд, упаковку, пакувальні матеріали. Звертаємо Вашу увагу і на те, що ці вимоги є обов’язковими для висвітлення інформації про харчовий продукт і в мережі інтернет. Отже, перед тим як вибудовувати маркетингову стратегію щодо просування харчового продукту важливо встановити чи відповідає така інформація основним принципам маркування і чи не може така інформація бути розцінена як така, що вводить або може вводити в оману.

Після того як ми встановили якою може бути та не має бути інформація про харчовий продукт, давайте перейдемо до суті, і подивимось що саме має бути відображено на етикетці того чи іншого харчового продукту в Україні.

До обов’язкових елементів відносяться:

  1. Назва харчового продукту (офіційна або звична або описова). Тут діє принцип взаємозаміни: якщо є офіційна назва, то її треба відобразити, якщо така назва відсутня, то можна використати звичну назву, а якщо і така назва відсутня, то необхідно застосовувати описову назву, яку так чи інакше продукт повинен мати. Всі умови створені для того, щоб кінцевий споживач міг чітко зрозуміти, що за продукт він купує.
  2. Інформація про фізичний стан харчового продукту. Відображенням фізичного стану продукту можуть слугувати такі поняття як копчений, консервований, заморожений тощо. Ця інформація згідно Закону має супроводжувати назву харчового продукту, наприклад і утворювати його описову назву. Також обов’язковою для зазначення є інформація щодо заморожування та розморожування продукта із обов’язковим вказанням дати.
  3. Термін придатності. Для позначення терміну споживання харчового продукту виробник може використовувати наступні терміни: «Вжити до…», «Краще спожити до…», «Краще спожити до кінця…» тощо. Головним критерієм є те, щоб такі терміни були правдивими. Окрім того, слід вказувати про специфіку зберігання продуктів, якщо таке зберігання зумовлене особливостями харчового продукту. У разі якщо продукт може бути ускладненим у використанні, обов’язковою є інструкція для такого харчового продукту.
  4. Перелік/кількість інгредієнтів, який має охоплювати всі інгредієнти харчового продукту (вказуються в порядку зменшення масової частки в продукті). У разі якщо інгредієнти мають певну назву або індекс відповідно до європейської цифрової системи, ця інформація має бути відображена на етикетці. Обов’язковою для реалізації харчових продуктів також є інформація про енергетичну цінність, вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків, солі і.т.д.

Неабияку увагу також приділено вмісту деяких інгредієнтів у харчовому продукті, нижче детальніше розкрито кожен з них.

  1. ГМО. За наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів, якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку “з ГМО“. В той же час, оператор ринку харчових продуктів, за бажанням може включити до маркування позначку “без ГМО“. У такому разі відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
  2. Спирт етиловий. Всі напої, окрім виноградних вин (включаючи вина кріплені; сусло виноградне) із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць — мають обов’язково зазначати на упаковці фактичний вміст спирту у конкретному напої.
  3. «Натуральні» продукти. Законом встановлено ряд вимог до зазначення на продуктах слова «натуральний» як для ароматизаторів, так і щодо молочних продуктів.
  4. Глютен стоп. Для того, щоб на харчовому продукті можна було зробити позначку «без глютену», вміст глютену у харчових продуктах, що пропонуються до реалізації кінцевому споживачеві, не має перевищувати 20 міліграмів на 1 кілограм загальної маси харчового продукту. Позначення «з дуже низьким вмістом глютену» може бути застосовано лише за умови, що харчові продукти, що складаються з або містять один чи більше інгредієнтів, виготовлених з пшениці, жита, ячменю, вівса або їх гібридних видів, що були спеціально оброблені для зменшення вмісту глютену, містять не більше ніж 100 міліграмів на 1 кілограм загальної маси харчових продуктів, що пропонуються до реалізації кінцевому споживачеві.
З огляду на згадані вище положення в сфері маркування харчових продуктів, хочемо нагадати про відповідальність, що встановлена за порушення цих норм у вигляді штрафу для юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат (що станом на 2019 рік складає 125 190 грн.), та для фізичних осіб – підприємців – у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат (що станом на 2019 рік складає 83 460 грн.).
 
Для того. щоб не виплачувати штрафи та не створювати умови, які можуть негативно впливати на ведення бізнесу, ми радимо детально перевіряти харчові продукти на відповідність новому Закону, зважаючи на специфіку кожного конретного харчового продукту. Адже Законом встановлені додаткові особливості в залежності від їх видів. Тим паче, Законодавець надав час для впорядкування таких змін: три роки після введення в дію Закону (тобто до 06.08.2021 р.) за умови, якщо такі харчові продукти відповідають правилам старого законодавства до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.