Правовий режим товарів duty-free і захист прав інтелектуальної власності в зонах duty-free


Магазини безмитної торгівлі (duty-free shops) користуються особливими статусом, який відрізняється в залежності від того, де вони розміщені, а отже судова практика і законодавство різняться і в питаннях захисту прав інтелектуальної власності.

Так, відповідно до Митного кодексу України (ст.140 МКУ) безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу. Законодавство встановлює, що товари, які є іноземними і реалізується у магазинах безмитної торгівлі зберігають статус іноземних, а українські товари вважаються іноземними. Таким чином, слід вважати, що дані товари вже не знаходяться в митній зоні України. Але поглянемо на практику інших держав.

У справі Мурманська митниця v. ЗАО «КАПО Дьюти Фрі», що стосувалась пакетів для горілки «БОЛЬШОЙ» і відтворювала торговельні марки ФДУ «Государствєнний академіческій Большой театр Росії» (зображення театру і словесна частина – БОЛЬШОЙ BOLCHOI») одним із аргументів товариства на користь того, що права на торговельну марку ФДУ «Государствєнний академіческій Большой театр Росії» не були порушені було те, що дані товари (поліетиленові пакети) не ввезені на територію Російської Федерації, не призначались для введення в цивільний обіг, а тому і не порушують права на торговельні марки, що були протиставлені. Проте суд вказав на те, що «товариством були здійснені всі юридично значимі дії по митному оформленню спірного товару і у товариства була наявна реальна можливість ввести даний товар в цивільний обіг на основі грузової митної декларації. Таким чином, було визнано, що магазином безмитної торгівлі порушено права інтелектуальної власності, що отримані на території РФ і підтверджуються свідоцтвами РФ.

В той же час, дещо інакша позиція спостерігається у Європейському Союзі.

Особливий статус за магазинами безмитної торгівлі прямо не закріплено ані Договорами про ЄС чи Договором про функціонування ЄС, ані консолідованим Митним Кодексом країн-членів ЄС. У магазинах безмитної торгівлі ЄС діє система «tax-free» , яка відрізняється саме тим, що товар не звільнений від ПДВ для громадян ЄС, але в той же час для осіб, що не є громадянами ЄС, передбачена можливість отримання повернення вартості податку на додану вартість, для чого заповнюється митна декларація. Така система пов'язана з тим, що в ЄС фактично відсутні кордони (вільний ринок товарів, робіт, послуг, осіб). Таким чином ми можемо говорити, що товар реалізується на внутрішньому ринку ЄС, а статус відповідних територій як особливих митних зон не виділений. Тож в межах магазину безмитної торгівлі товари слід вважати реалізованими на митній території відповідної держави (дані митні території виділені Митним кодексом ЄС).

В той же час слід звернути увагу на те, що в ЄС все ж таки є зони, звільнені від обкладення товарів ПДВ та іншими митами, що іменуються «free zones» або «free warehauses». Так, у рішенні по торговельній марці «Aquafresh» відповідно до обставин товар, що транспортувавя з-за меж ЄС і був поміщений в такий «warehause». Компанія, що володіла правами на дані торговельні марки звернулась до митних органів Роттердаму з заявою, про те, що даний товар контрафактний. Однак внаслідок перевірки виявилось, що даний товар є оригінальний. Компанія, що перевозила товар, в свою чергу, вимагала відшкодування шкоди, яку вони вважали, що зазнали внаслідок зупинення товарів. Однак суди їм відмовили у задоволенні позову. Для цілей цієї справи розглядалось питання чи був товар «імпортований» на територію ЄС. Суд дійшов висновку, що товар, який перебуває в режимі «external transit procedure» не вважається ввезеним для продажу на територію ЄС (для продажу в межах вільного ринку ЄС). Таким чином, суд визначив, що власник торговельної марки, який вважає, що його ексклюзивні права використання торговельної марки були порушені, повинен довести, що товар мав бути реалізований в межах ЄС. Тож ввезення на територію ЄС далеко не у всіх випадках вважається імпортом товарів.

Таке саме питання було поставлене Судом Гааги Європейському Суду Правосуддя щодо товарів під відомим брендом Bacardi. Однак рішення ще не було прийняте.

Таким чином, слід враховувати, що ризики того, що товар може бути визнано транзитним чи таким, що не призначений для продажу в межах ринку ЄС, є, однак зважаючи на те, що товари в магазинах безмитної торгівлі ЄС позбавлені будь-якого особливого статусу, тож до них буде застосовуватись положення про продаж товарів на території ЄС.

Отже, торговельна марка, що використана на товарах, що реалізуються в магазинах безмитної торгівлі, може бути захищена на підставі правової охорони отриманої або в межах ЄС (Community Trademark) або на території держави за законодавством якої засновано і працює магазин duty-free (Німеччина, Італія, Іспанія і т.д.)


Анна Ляшенко, юрист компанії IPStyle


Якщо вас зацікавила ця стаття, вам також можуть бути цікаві:
Community trademark або торгова марка Євросоюзу
Міжнародна реєстрація торгової марки
Патентна система Європейського Союзу 2.0.
Патентування промислових зразків у Європейському Союзі