Закритий патент – міф чи реальність?

З таким запитом ми стикаємося регулярно. Стартапи, винахідники, продуктові команди звертаються із запитанням: "Чи можна подати патент так, щоб опис не був публічним?", "Ми хочемо захистити технологію, але не хочемо розкривати її деталі" або навіть "Чи існує патент, який буде недоступним для конкурентів?".

Коротка відповідь одна: поняття "закритого патенту" — це міф. Але цей міф виникає не просто так. Давайте розберемося, чому публічність – невід’ємна частина патентної системи, в чому ризики секретності, які є винятки у світі та як на практиці правильно будувати баланс між патентною охороною та комерційною таємницею.

Чому патент – про розкриття інформації?

Патент = виключне право в обмін на публічність. Суть патентної системи полягає у соціальному компромісі: ви розкриваєте (публікуєте) як працює ваше технічне рішення, а натомість отримуєте виключні права на його використання протягом обмеженого строку. Наприклад, для винаходів це зазвичай 20 років.

Дотримання такої логіки дозволяє:

• Стимулювати розвиток техніки, адже інші розробники можуть вчитися на вашому рішенні та розвивати нові технології. При цьому аби отримати власну патентну охорону змушені досягнути новизни завдяки додатковим доопрацюванням та вдосконаленням.
• Об’єктивно оцінювати новизну рішень, які подаються на патентування щодня.
• Встановити чіткі межі та критерії охорони за формулою опублікованого патенту.
• Забезпечити загальну прозорість системи патентування. Колеги по ринку можуть бачити, які саме рішення захищені і, у випадку коректно побудованої стратегії, будуть уникати порушення прав інших компаній.

Звідки береться міф про "закритий патент"?

Причин кілька:

1. Змішування з комерційною таємницею. Насправді комерційна таємниця та патентування це суміжні історії, які часто можуть бути частиною однієї стратегії охорони прав інтелектуальної власності, де:

• частину рішень, продуктів, пристроїв ми подаємо на патентування, аби отримати чітку, строкову, публічну охорону і заявити про себе як про патентовласника;
• а частину технологій, процесів, процедур, рецептур тощо залишаємо непублічними і "закриваємо" в межах власної компанії чи окремої невеликої команди через налаштовану систему, в тому числі договірних механізмів.

2. Складність та особливості процедур патентування. Наприклад, у США є спеціальна процедура, яка дає можливість за запитом заявника не публікувати заявку. А в багатьох країнах, в тому числі і в Україні, є концепція секретних винаходів (корисних моделей), які не публікуються оскільки містять інформацію, віднесену до державної таємниці. В обох випадках "непублічність" таких патентних документів має свої наслідки:

• заборона на отримання охорони в інших країнах — і у випадку з непублічними заявками США, і у випадку з секретними винаходами.
• потенційно ускладнений процес захисту прав у випадку виявлення порушення за таким патентом.

Як працює публікація патентних заявок?

У більшості країн, включно з Україною, ЄС, США, Великою Британією, Японією, Канадою:

• Патентні заявки публікуються через 18 місяців з дати подання або пріоритету.
• Це обов’язкова умова системи навіть якщо патентну охорону за відповідною заявкою ще не надано.
• Тільки у виключних випадках (наприклад, у США) заявник може подати запит на "непублікацію" (non-publication request), але лише за умови, що він бере на себе зобов’язання не подавати цю заявку на патентування в інших країнах окрім США.

Приклад США:

• Компанія А розробила новий тип бездротових навушників з інноваційною технологією приглушення шуму, яка автоматично адаптується до оточення і подала заявку в USPTO з non-publication request.
• Через пів року з’являється зацікавленість у патентуванні в Європі.
• У такому разі заявник зобов’язаний відкликати запит на непублікацію, і заявка стане доступною в публічному реєстрі.
• Лише після цього з’являється можливість продовжити патентування в інших країнах.

Отже, "закритий патент" можливий тільки як компроміс із повною відмовою від міжнародної охорони, що означає втрату потенційних ринків і бізнес-можливостей.

Чи можна захистити інновацію без публічного розкриття?

Так. Але не шляхом патентування, а через режим комерційної таємниці.

Комерційна таємниця: що, коли, як?

Комерційна таємниця — це будь-яка інформація, яка:

• має комерційну цінність,
• не є загальновідомою або легкодоступною,
• захищається шляхом обмеження доступу.

Приклади:

• рецептура соусу, яку неможливо розкласти за інгредієнтами через смак;
• алгоритм машинного навчання, захищений серверною архітектурою;
• стратегія ціноутворення або бізнес-модель.

Але завжди важливо пам’ятати, що така охорона діє лише доти, доки зберігається таємниця. Якщо інформація витекла, NDA порушено, чи конкурент зміг самостійно розробити аналог — ви не зможете заборонити її використання. Відповідно для того, аби правильно забезпечити схоронність комерційної таємниці необхідно налаштувати систему внутрішніх заходів:

1. Позначення інформації як конфіденційної. Впровадження внутрішніх політик, які визначають, яку саме інформацію вважають комерційною таємницею, та її чітке маркування ("Confidential", "Internal use only" тощо).
2. Обмеження доступу до інформації. Надання доступу лише тим працівникам або підрядникам, яким ця інформація дійсно необхідна для виконання своїх функцій (принцип "need to know").
3. Регулювання доступу на технічному рівні. Налаштування паролів, обмеження прав доступу до папок, використання корпоративних VPN, розмежування доступів у внутрішній CRM, ERP чи інших середовищах.
4. Укладання договорів про нерозголошення (NDA). Підписання NDA з усіма працівниками, підрядниками, партнерами, які можуть мати доступ до конфіденційної інформації, включаючи положення про відповідальність.
5. Регулярне навчання команди. Проведення інструктажів, тренінгів та інформування команди щодо політик конфіденційності, правил роботи з чутливою інформацією та юридичних наслідків порушень.
6. Впровадження внутрішніх процедур контролю та аудиту. Регулярна перевірка дотримання політик, логування доступу до систем, моніторинг витоку даних, реагування на інциденти.
7. Інтеграція положень про комерційну таємницю в трудові договори та посадові інструкції. Це закріплює обов’язки працівника щодо нерозголошення з моменту початку співпраці та може полегшити юридичний захист у разі спору.

Як знайти правильний баланс?

Патентування і комерційна таємниця — не взаємовиключні, а доповнюючі інструменти.

Простий самоопитувальник для початкової оцінки:

Чи можна дізнатися як працює / зроблено пристрій, рішення тощо через reverse engineering (зворотну розробку, тобто декомпозицію та відтворення завдяки простому отриманню доступу до кінцевого продукту)?
Якщо можливо "розібрати" і проаналізувати принципи роботи, краща опція охорони — патентування.

Наскільки тривалий чи короткий життєвий цикл вашого рішення чи інновації?
Якщо життєвий цикл скоріше короткий, тоді ефективнішою стратегією може бути комерційна таємниця.

Чи планується співпраця із зовнішніми контрагентами, яка потенційно вимагає розголошення деталей вашого рішення повністю або частково?
Якщо гостро стоїть потреба розкриття інформації безпечніше буде займатися патентуванням.

Чи буде відповідати необхідним критеріям патентоздатності або обмеженням що встановлені до об’єкта патентування ваша інновація, процес чи рішення?
Якщо йдеться, наприклад, про стратегію ціноутворення, бізнес-модель — часто буде стояти питання взагалі можливості отримати патентну охорону, відповідно єдиним рішенням стане комерційна таємниця.

Але ключове — кожна стратегія охорони індивідуальна і має розроблятися з урахуванням:

• потенціалу монетизації;
• технологічної зрілості продукту;
• ринків, на які ви виходите;
• можливих шляхів копіювання.