Більшість компаній замислюються про захист торговельної марки лише тоді, коли вже стикаються з підробками. Але у випадку з контрафактом це означає, що бізнес вже активно втрачає прибуток, репутацію і контроль над ситуацією.
Уявімо ситуацію...
Ви дізнаєтесь про підробку бренду з мережі інтернет або від безпосередньо від клієнта, який під впливом омани купив не оригінальний товар, а копію нижчої якості. Які ваші дії?
Звісно, виявивши таке порушення власник бренду може направити претензії чи звертатись за захистом прав до органів адміністративного чи судового порядку. Але, насправді, цю ситуацію можна було вирішити превентивно, якщо внести торговельну марку до Митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ). У цьому випадку митниця ще на етапі ввезення могла б зупинити оформлення такого товару і повідомити правовласника. Тобто бізнес отримує можливість відреагувати ще до того, як контрафакт з’явиться на полицях і почне впливати на продажі та репутацію.
Є велика різниця між тим, щоб боротися з наслідками, і тим, щоб взагалі не допустити проблему. Митний реєстр якраз про друге. Якщо коротко, це інструмент, який дозволяє митниці реагувати на підозрілий товар ще на кордоні. У разі виявлення ознак порушення оформлення призупиняється, а правовласнику дають можливість перевірити ситуацію. Якщо підтверджується, що товар контрафактний, він просто не потрапляє на ринок. При цьому закон прямо передбачає відповідальність за такі дії від штрафу до конфіскації товару.
Це не теоретичні ризики, адже подібні ситуації регулярно трапляються на практиці, і саме митний контроль стає точкою, де їх ще можна зупинити.
Кейси, практика
Показовим є кейс із партією контрафактних іграшок, яку митниця виявила на Закарпатті. Йшлося про майже 17 тисяч одиниць товару м’які іграшки, брелоки та аксесуари, які імітували популярний бренд LABUBU. Формально в документах усе виглядало як звичайне ввезення товару, однак під час огляду інспектори звернули увагу на характерні ознаки копіювання дизайн, пакування, загальний вигляд продукції.
У таких ситуаціях митниця не може самостійно "визнати" товар контрафактним, тому залучається правовласник чи довірена особа. Саме він підтверджує факт порушення. У цьому випадку правовласник підтвердив, що продукція є підробкою, після чого товар було вилучено. Важливо, що це сталося ще до того, як він потрапив у продаж. За попередніми оцінками, вартість партії перевищувала півмільйона гривень. Якщо б цей товар з’явився на ринку, це означало б прямий удар по бренду: демпінг, втрата довіри споживачів і розмивання позиціонування.
Схожа логіка працює і в кейсах з електронікою. Наприклад, у 2025 році під час перевірки міжнародного поштового відправлення митниця виявила партію джойстиків із маркуванням PlayStation. Зовні це виглядало як оригінальна продукція, однак у митників виникли сумніви щодо її походження. Оформлення було призупинено, а до перевірки залучили представника правовласника. Після експертизи підтвердилось, що товар є фальсифікованим.
Далі справа перейшла у юридичну площину: суд визнав дії імпортера порушенням прав інтелектуальної власності. У результаті було накладено штраф, а сам товар конфісковано. Важливо, що вся ця історія відбулась ще до того, як продукція потрапила до споживача.
Ще один показовий кейс стосується імпорту навушників, які формально мали власний бренд, але копіювали дизайн продукції Apple. Тут важливий нюанс: порушення було встановлено не через використання чужої торговельної марки, а через копіювання промислового зразка. Суд звернув увагу на так зване "загальне враження" від товару і дійшов висновку, що для споживача він виглядає як оригінальний продукт.
Це означає, що навіть без прямого використання бренду можна отримати відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. У результаті товар був визнаний піратським, а імпортера притягнуто до відповідальності зі штрафом і конфіскацією.
Аналогічна ситуація виникла і з дитячими конструкторами, які копіювали відомі елементи LEGO. Попри те, що продукція продавалась під іншою торговельною маркою, ключові елементи зокрема фігурки відтворювали об’єкти, що охороняються авторським правом. Це стало підставою для визнання товару контрафактним. Суд також звернув увагу на важливість процедури: вирішальним доказом став висновок експерта, який досліджував саме ті зразки, що були офіційно вилучені митницею.
У всіх цих кейсах є спільна риса: контрафакт вдалося зупинити ще на етапі ввезення. Якби цього не сталося, товар опинився б на ринку, і тоді ситуація розвивалась би зовсім інакше – через скарги клієнтів, втрату контролю над цінами і довгі юридичні процеси.
Саме тому митний реєстр працює як превентивний інструмент. Він дає можливість втрутитися в ситуацію до того, як вона стане проблемою для бізнесу.
Що можна внести до митного реєстру та як це зробити - читайте в нашому попередньому матеріалі Митний реєстр як інструмент боротьби з контрафактом: що варто знати бізнесу.