Якщо ви розробник, який хоче вивести свій стартап на новий рівень, скоріше за все ви замислювалися над залученням інвестицій. Ми знаємо наскільки фінансування необхідне стартапам для розвитку, масштабування і покращення своєї позиції на ринку. І якщо на перших етапах достатньо буде вкладень друзів та родичів, які вірять у вашу ідею, то надалі, щоб конкурувати з великими компаніями, які мають більше ресурсів, виникне необхідність залучення більш значних інвестицій.
Інвестування в IT стартап може бути ризикованим для обох сторін. У разі неправильного оформлення відносин між інвестором та розробником, некоректного визначення прав, обов’язків та відповідальності сторін, розробник може втратити контроль над своїм бізнесом, а інвестор — над своїми вкладеннями.
Сьогодні ми розповімо як побудувати відносини між інвестором та розробником і його командою, щоб інвестиції працювали на максимізацію прибутку обох сторін.
Розглянемо основні моделі договірних відносин між інвестором та розробником.
Конвертована позика
Convertible note, або ж конвертована позика, є одним із найпопулярніших методів інвестування в ІТ стартапи. Відразу зауважуємо, що даний вид позики не врегульований національним законодавством, а сама convertible note походить із англо-саксонської правової системи.
Сутність конвертованої позики така: розробник (його стартап - компанія) отримує кошти від інвестора, але зобов’язується:
- повернути отримані від інвестора кошти із відсотками, якщо стартап не буде вдалим, не будуть залучені нові інвестиції;
- конвертувати кошти в акції (частки) у стартапі, якщо стартап буде вдалим і буде проведено наступний раунд інвестицій. При цьому конвертація (купівля) здійснюється на більш прийнятних умовах, ніж купівля акцій новими інвесторами, які вклали кошти пізніше.
Конвертована позика є досить популярним способом залучення інвестицій та не вимагає оцінки стартапу чи його активів, в тому числі софту як інтелектуальної власності. Інвестори за конвертованою позикою не можуть впливати на управлінські рішення компанії розробника до моменту викупу акцій, що звичайно не може не приваблювати ІТ стартапи.
Купівля часток у статутному капіталі
Купівля часток (акцій) у статутному капіталі є найбільш простим способом залучення інвестицій ІТ стартапами, за умови наявності у них зареєстрованої юридичної особи чи планів її зареєструвати. Розробник після купівлі часток у статутному капіталі отримує бажані кошти чи інші ресурси для розвитку софту, а інвестор стає учасником чи акціонером компанії і може впливати на управління нею. Після купівлі часток (акцій) інвестор також матиме можливість отримувати від них прибуток у вигляді дивідендів або ж продати їх і отримати певний дохід.
Корпоративний договір
Корпоративний договір (shareholders agreement) — це угода між учасниками (засновниками) компанії, укладена з метою врегулювання питань управління бізнесом, залучення інвестицій, введення в бізнес нових осіб. У корпоративному договорі можна встановити схему і підстави продажу часток, алгоритм дій у випадку смерті учасника, можливість залучення нових учасників, заборону на виплату дивідендів шляхом інвестування тощо.
Таким чином, корпоративний договір це про те, як інвестору та розробнику взаємодіяти між собою, щоб їхні дії не нашкодили компанії та один одному, і щоб усі сторони залишалися “в плюсі”.
Крім того, шляхом включення у корпоративний договір механізмів медіації, він може надати можливість вирішити потенційні конфлікти між засновниками (учасниками) компанії ще до їх появи.
Договір про спільну діяльність
У певних випадках, на перших етапах розвитку стартапу для розробника достатнім буде укладення договору про спільну діяльність з інвестором чи іншими особами залученими у розвиток стартапу. За таким договором кожен із учасників стартапу зобов’язується внести свій вклад у його розвиток, наприклад, інвестор — надати кошти, розробник — написати код, автор ідеї — організувати роботу та контролювати витрати.
Така модель роботи не потребує реєстрації компанії в Україні чи в іншій юрисдикції. При цьому, кожна особа отримує винагороду за свій вклад. Однак, якщо стартап не буде успішним і прибутковим, право на винагороду втрачається усіма учасниками.
Тож, метою договору про спільну діяльність зазвичай є організація процесу створення MVP ще до реєстрації юридичної особи та залучення значних інвестицій.
Висновок
Існують й інші способи оформлення відносин між інвестором та розробником. Вибір конкретної моделі взаємодії буде залежати від багатьох факторів, а у більшості випадків — від волі інвестора та взаємних домовленостей.
Незважаючи на те, що існують сотні інвесторів, стартапам слід звертатися до того, який має справжній інтерес до вашого продукту, досвід, налагоджену інфраструктуру та повірить в цінність вашої технології.
А інвесторам, серед тисячі стартапів слід обирати для інвестування лише ті, що розробляють справжні технології з реальним потенціалом на ринку.
Якщо ви інвестор, який бажає ефективно вкласти кошти в ІТ стартап, або ви засновник стартапу, який хоче знайти інвестора, зверніться до команди IPSTYLE. Ми допоможемо знайти правильний метч, проаналізуємо всі ризики та оформимо відносини між сторонами, щоб інвестиції працювали на максимізацію прибутку обох сторін!
