Авторське право на твір архітектури в теорії та на практиці


“Everything is copy”
Zaha Hadid,
Deutsche Welle web-site

Одним з найвідоміших “архітектурних плагіатів” останніх років є проект під назвою “Meiquan 22nd Century” в Чонкінгу, що з певними відмінностями відтворює проект торговельно-розважального комплексу “Wangjing SОНО” в Пекіні зіркового архітектора Захи Хадід.“Wangjing SОНО” являє собою комплекс з трьох 200-метрових будівель галькоподібної форми. Проекти британської архітекторки з арабським корінням Захи Хадід часто стають об'єктами “копікету”. Це не засмучує Заху, адже вона вважає, що кожне творіння є “відбитком чогось вже існуючого”. Однак забудовники “Wangjing SОНО” в Пекіні не на жарт занепокоїлись ситуацією з порушенням авторського права, коли з'явився ризик того, що оригінальний проект може бути завершено пізніше, ніж проект-плагіат. (Зображення з сайту world-architects.com)

Питання захисту авторського права на твір архітектури найчастіше постає в двох випадках: якщо твір архітектури копіюють без дозволу автора твору (плагіат) та якщо існує спір між виконавцем архітектурного проекту (автором твору архітектури) і замовником твору.

Та перш за все розглянемо питання стосовно твору архітектури як об’єкта авторського права.

Закон України “Про авторське право та суміжні права” визначає, що твором архітектури є твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень. При цьому до творів архітектури відносяться як збудовані споруди, так і креслення, ескізи, плани, моделі.

При цьому твір архітектури не залежно від форми його реалізації повинен бути результатом творчої, інтелектуальної діяльності особи. Закон України “Про архітектурну діяльність” в даному аспекті оперує поняттям “архітектурне рішення”, що визначається як авторський задум щодо просторової, планувальної, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер'єру об'єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації. Авторське рішення реалізується в архітектурній частині проекту.

Таким чином, не кожний твір архітектури, а лише той, який містить творчий задум автора твору архітектури підлягає захисту.

Створення об'єкту архітектури – складний і тривалий процес, що складається з ряду стадій, починаючи від підготовки містобудівних умов до прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію. Обов'язковою стадією спорудження об'єкта архітектури є стадія проектування, що згідно ДБН А.2.2-3-2014 „Склад та зміст проектної документації на будівництво” може включати ескізний проект, проект, робочий проект і передбачає розробку робочої документації. Проектна документація підлягає розробці, затвердженню, експертизі, а в визначених випадках і погодженню органами державної влади. Проектною стадією керує головний архітектор проекту та головний інженер проекту.

Таким чином, можна зробити висновок, що не зважаючи на те, що інженерна й архітектурна частина проекту невіддільні, однак авторське право на твір архітектури поширюється лише на творчу частину проекту. Вищевказаний ДБН передбачає, що кожна з частин проекту (чи то ескізний проект, чи робоча документація) включає перелік схем, планів, креслень, описів, однак не всі вони мають творчий характер і втілюють авторський задум. Лише ті частини проекту, що включають творчий елемент підлягають правовій охороні.

Іншим важливим питанням в аспекті захисту авторського права на твір архітектури є питання стосовно суб'єктів авторського права в галузі архітектури. Первинним суб'єктом є автор – особа, творчою працею якої створено твір архітектури. Зазвичай над архітектурними проектами працює більше ніж одна особа і в такому випадку авторські права належать співавторам. Автору (співавторам) належать немайнові та майнові авторські права. Однак майнові авторські права можуть належати й іншим суб'єктам і в аспекті творів архітектури варто звертатись до положень Закону “Про архітектурну діяльність”. Слід відзначити, що норми закону узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України в аспекті службових творів (майнові права належать працівникові та юридичній (фізичній) особі, у якої він працює спільно) та творів, створених на замовлення (майнові права належать замовнику та автор твору архітектури спільно).

В аспекті встановлення суб'єктів авторського права на твір архітектури варто звернути увагу на спір між ТОВ “Азуріт-СТ” (проектною організацію) та Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному будівництву” (замовник проекту) у справі № 01/76-68. Відповідно до обставин справи Сторони уклали контракт на виконання проектно-вишукувальних робіт. У свою чергу, виконавець (ТОВ “Азуріт-СТ”) уклав договір з фізичною особою – підприємцем Юришинець С.Є. «на розробку проектної документації на будівництво багатосекційного п'ятиповерхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими-прибудованими приміщеннями (торговельно-розважальний центр) по вулиці Ватутіна, 706 в м. Ковелі по розділу – «Архітектурні рішення». Відповідно до даного договору з ФОП Юришинець С. Є. «розроблена проектна документація є інтелектуальною власністю товариства з обмеженою відповідальністю «Азуріт-СТ». Не зважаючи на те, що проект було підготовлено і передано Замовнику, контракт між Виконавцем (ТОВ “Азуріт-СТ”) і Замовником (Управлінням житлового будівництва) було розірвано у зв'язку з недоліками проектної документації, акти виконаних робіт не підписано і робота не оплачена. Замовник уклав договір з іншою проектною організацією, яка на основі існуючого проекту розробила свій проект. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що договір, укладений між ТОВ “Азуріт-СТ” та Юришинець С. Є. є договором підряду і Позивач («Азуріт-СТ») в цьому випадку не міг набути авторських прав, а отже не є суб'єктом авторського права на твір архітектури.

Вищий господарський суд України рішення нижчих судів скасував на тій підставі, що положення договору між ТОВ «Азуріт-СТ» і ФОП Юришинець С. Є. не досліджено по суті, не встановлено кому належать виключні майнові права на твір і чи було допущено порушення прав Позивача. В той же час, при новому розгляді справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли наступних висновків: “...Всупереч вимогам ч.2 ст.1112 Цивільного кодексу України контрактом від 10.09.2006р., укладеним між ТзОВ "Азуріт-СТ" і підприємець Юришинець С.Є., не визначено способів та умов використання об’єкта замовником, тобто обсягу прав, що передаються замовникові на створений у результаті виконання договору об’єкт інтелектуальної власності, способів та умов використання об’єкта інтелектуальної власності замовником, розміру і порядку виплати винагороди творцеві тощо. А тому контракт від 10.09.2006р., укладений між ТзОВ "Азуріт-СТ" і підприємець Юришинець С.Є., не можна вважати авторським договором. За своєю правовою природою цей контракт є договором підряду на проведення проектних робіт, який регулюється нормами ст.ст.887-891 ЦК України”.

Вищий господарський суд України підтримав рішення судів нижчих інстанцій. Однак з такою позицією по справі не можна погодитись. Навіть, якщо договір складено в конструкціях договору підряду, важливою залишається суть договору, а він за своєю суттю передбачав створення об'єкту авторського права – твору архітектури. Це підтверджується вже самим формулюванням предмету, який передбачав розробку проектної документації по розділу “Архітектурне рішення”, яке власне і є авторським задумом. Крім того, законодавство не забороняє укладення договорів на створення об'єкта авторського права на замовлення і відчуження виключних майнових прав на даний об'єкт одночасно – таким чином даний договір відрізнятиметься по своїй суті від того, який регулює стаття 1112 Цивільного кодексу України. Так договір за статтею 1112 ЦК України включає в якості істотних умов способи й умови використання об’єкта права інтелектуальної власності в зв’язку з тим, що по своїй природі договір за статтею 1112 ЦК України передбачає саме використання (де факто надання ліцензії), а не відчуження виключних майнових прав на твір.

Тепер перейдемо до обсягу прав, що має автор твору архітектури.

Закон України “Про авторське право та суміжні права”передбачає, що автору належать особисті немайнові та майнові права на об'єкт авторського права.

Що стосується особистих немайнових прав на твір архітектури, варто звернути увагу на право вимагати визнання свого авторства. Як показує практика часом виникають ситуації, коли над проектом працює ряд авторів, однак у проекті зазначаються авторами не всі. В такому випадку підлягає доведенню творчий внесок автора у відповідний проект. Якщо твір архітектури є службовим твором, то досліджується перелік обов'язків особи, а також обсяг робіт щодо проекту і їх характер. Іншим немайновим правом автора твору архітектури є вимога щодо збереження цілісності твору і протидія спотворенню, зміні твору, що може зашкодити честі та репутації автора. Дане право може бути порушене, наприклад, внаслідок реставрації певного об'єкта архітектури. Ключовим в даному випадку є доведення ризику завдання шкоди честі та репутації автора.

Інша категорія прав автора – виключні майнові права, що поділяються на право використання та надання дозволу чи заборони використання твору іншими особами. Закон України «Про авторське право та суміжні права» (частина 3 статті 15 статті) містить перелік способів використання твору, що не є вичерпним. Однак в аспекті твору архітектури важливо зупинитись лише на декількох майнових правах, які з огляду на специфіку об’єкта авторського права мають першочергове значення.

Таким правом є виключне майнове право автора на переробку твору. Часто особи, які замовили проектування певного об'єкту Виконавцю, а потім на стадії, наприклад, ескізного проекту, передають ескізний проект на доопрацювання іншій особі, яка бере його за основу, повинні пам'ятати, що переробка твору є виключним майновим правом автора архітектурного твору. При цьому не має значення чи є ця переробка творчою чи не має творчого характеру.

Для прикладу можна навести рішення у справі № 5/128-07 за позовом Інституту сталевих конструкцій до ТОВ “Гервін” стосовно порушення авторських прав у конструкції вежі радіомобільного зв'язку ЗАТ “Київстар” у с.Гранів. За обставинами справи фахівці, що працювали у Позивача, прибули для обстеження вежі з метою виявлення дефектів конструкції і їх усунення, однак в процесі ознайомлення з робочою документацією і самою вежею, встановили, що Відповідачем використано проект Інституту при спорудженні вежі стільникового зв'язку. Експертиза підтвердила висновки Позивача, вказавши, що “робочий проект № 327/2004--VIN111-КМ "Базова станція в с.Гранів Гайсинського району Вінницької області. Металоконструкції та фундаменти вежі висотою 52 м" є, в основному, результатом нетворчої переробки робочого проекту № 22731-3-КМ "Башта висотою 60 м в с.Сітківці Вінницької області з обладнанням, яке має розрахункову навітряну площу 8,33 м2. Металоконструкції. Фундаменти". При цьому експертизою, що бралась до уваги судом як основний доказ у справі, досліджувались як творчі, так і нетворчі частини обох проектів, порівнювались креслення, специфікації тощо. Таким чином, суд виніс рішення на користь Позивача.

Автори творів архітектури наділені й особливими правами за Законом. Наприклад, таким особливим правом є право участі в реалізації проектів цих творів. Отже, на будь-якій стадії реалізації проекту автори мають право контролювати процес спорудження об'єкту архітектури й бути допущені до будівництва. Щоправда, договір з автором твору може передбачати позбавлення автора твору архітектури даного права.

Закон України «Про архітектурну діяльність» передбачає також особливе право авторів творів у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.

Не слід забувати про право автора твору архітектури на одержання авторської винагороди за створення і використання твору архітектури. Право на авторську винагороду за використання твору на даний момент пов'язано з відсутністю в українському законодавстві такого явища як свобода панорами. Щоправда, законопроект, яким “свобода панорами” (це право вільно використовувати твір архітектури без згоди автора і виплати йому авторської винагороди) буде запроваджена в Україні, внесено до Верховної Ради України 29.12.2014 року під номером 1677. Також про авторську винагороду авторам творів архітектури слід говорити в випадку, коли проект об'єкта архітектури і робоча документація, розроблена на його основі, використовуються повторно. Закон “Про архітектурну діяльність” передбачає, що реалізація проекту допускається лише одноразово (якщо договором не обумовлене інше), а повторна реалізація проекту можлива лише за згодою автора та обов'язково з виплатою авторської винагороди.

Також варто звернути увагу на ще одне дещо іронічне положення законодавства про авторське право, передбачене в статті 12 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, згідно з яким власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.

Підбиваючи підсумок вищезазначеному, слід відзначити, що твір архітектури – є особливим об'єктом авторського права, що стосується мистецтва спорудження будівель і ландшафтів і може бути захищений як у формі захищеної будівлі, так і проектної документації (ескізи, креслення, моделі, плани). Однак, якщо мова йде про проектну документацію, то лише її творча частина, що містить архітектурне рішення, підлягає правовій охороні.

Особливу увагу, в аспекті творів архітектури також рекомендуємо звернути на зміст договорів, що укладаються з авторами творів архітектури. В даному аспекті варто звернути увагу на весь перелік виключних майнових прав, включаючи деякі специфічні, та чітко врегулювати договором перелік способи і умови користування ними, а у разі їх відчуження – обсяг відповідних прав.


Юрист патентно-юридичної компанії IPStyle
Анна Ляшенко